Всі люди періодично хворіють, і багатьом із них доводиться вдаватися до прийому антибіотиків. У суспільстві поширена думка, що ці препарати несумісні з алкоголем, але що робити, якщо період лікування співпав зі святами? Де правда, а де легенди у наших уявленнях про взаємодію антибіотиків зі спиртними напоями?
Антибіотики та алкоголь
Антибіотики – це лікарські препарати, призначені для боротьби з бактеріями. Вони проникають всередину патогенних мікроорганізмів або втручаються в їхній метаболізм, порушуючи його повністю або частково.
До питання сумісності антибіотиків з алкоголем і щодо того, коли можна пити після терапії лікаря досі ставляться по-різному. Є чимало лікарів, які рекомендують пацієнтам повністю виключити спиртні напої на час терапії, щоб уникнути наслідків від одночасного прийому антибіотика та алкоголю. Вони пояснюють це тим, що ці ліки разом з етанолом руйнують печінку і зводять нанівець ефективність лікування.
Наразі проведено чимало досліджень, результати яких дозволяють сміливо стверджувати: фармакологічна дія більшості антибіотиків під впливом алкоголю не погіршується, а навантаження на печінку не зростає.
Однак сам по собі алкоголь викликає інтоксикацію та зневоднення. Якщо запивати антибіотики великими дозами спиртного, організм ослабне, а в такому разі ефективність лікування, звісно, знизиться.
Також виділяють ряд антибіотиків, які вступають з етанолом в дисульфірам-подібну реакцію. Їх одночасний прийом з алкоголем протипоказаний, оскільки це викликає інтоксикацію, що супроводжується нудотою та блюванням, судомами. У дуже поодиноких випадках можливий летальний кінець.
Міфи та реальність
Історично у суспільстві склалися міфи про ускладнення після розпивання алкоголю під час лікування антибіотиками.
Основні міфи звучать так:
- Спиртне нейтралізує дію антибіотиків.
- Алкоголь разом з антибіотиками посилює ураження печінки.
- Спиртні напої знижують ефективність експериментальної терапії.
Насправді ці тези вірні лише частково, що підтверджують результати численних досліджень на сумісність. Зокрема, наявні дані дозволяють стверджувати, що прийом спиртових напоїв ніяк не відбивається на фармакокінетиці більшості антибіотиків.
На рубежі 20-21 століть було проведено масу досліджень спільної дії антибактеріальних препаратів та алкоголю. В експериментах були задіяні люди та лабораторні тварини. Результати антибіотикотерапії виявилися однаковими у дослідній та контрольній групах, але не було виявлено значних відхилень у всмоктуванні, розподілі та виведенні активних речовин препаратів з організму. Дані цих досліджень показали, що можна пити алкоголь під час прийому антибіотиків.
Ще 1982 р. фінські вчені провели серед добровольців низку експериментів, результати яких показали, що антибіотики групи пеніцилінів не вступають у будь-які реакції з етанолом, відповідно можна вживати їх з алкоголем. У 1988 р. іспанські дослідники перевірили амоксицилін на сумісність із алкоголем: у групи піддослідних було виявлено лише несуттєві зміни у швидкості поглинання речовини та часу затримки.
Також було виявлено, що фармакокінетичні показники деяких антибіотиків, наприклад групи тетрациклінів, під впливом алкоголю істотно знижуються. Проте препаратів із такою дією було виявлено менше.
Поширене переконання в тому, що спиртні напої разом зі спиртним посилюють ураження печінки, також спростовується вченими по всьому світу. Вірніше, алкоголь може підвищувати гепатоксичність антибактеріальних препаратів, але тільки в окремих випадках. Цей факт стає швидше винятком із правила.
Також вчені довели, що етанол ніяк не впливає на антибіотики, які використовуються при лікуванні експериментальної пневмококової інфекції серед піддослідних щурів.
Причини несумісності
Незважаючи на те, що безпека одночасного прийому більшості антибіотиків разом із алкоголем доведена, виділяють низку несумісних зі спиртним препаратів. Це ліки, активні речовини яких вступають у дисульфірам-подібну реакцію з етиловим спиртом – насамперед нітроімідазоли та цефалоспорини.
Причина чому не можна одночасно приймати і антибіотики, і алкоголь, у тому, що у складі вище зазначених препаратів містяться специфічні молекули, які можуть змінювати обмін етанолу. В результаті відбувається затримка виведення ацетальдегіду, який накопичується в організмі та призводить до інтоксикації.
Процес супроводжується характерними симптомами:
- інтенсивним головним болем;
- прискореним серцебиттям;
- нудотою з блювотою;
- жаром в областях обличчя, шиї, грудей;
- утрудненим диханням;
- судомами.
Дисульфірам-подібна реакція використовується при кодуванні від алкоголізму, але цей метод повинен застосовуватись лише під суворим контролем фахівця. Отруєння під час лікування нітроімідазолами та цефалоспоринами викликає навіть невелика доза спиртного. Зловживання алкоголем у разі може завершитися смертю.
Невелике вживання алкоголю лікарі дозволяють під час лікування пеніцилінами, протигрибковими препаратами, деякими антибіотиками широкого спектра. Порція кріпленого напою при прийомі цих ліків не вплине на ефективність терапії і не викличе негативних наслідків для здоров'я.
Коли можна
Хоча прийому більшості антибіотиків допускається вживання алкоголю, їх одночасне вживання неприпустимо. Чим краще запивати такі препарати, зазначається в інструкції.
Наприклад, ефективність еритроміцину та тетрациклінів підвищує запивання лужною мінералкою, а сульфаніламідів, індометацину та резерпіну – молоком.
Якщо антибіотик не вступає з етанолом у дисульфірам-подібну реакцію, випити алкоголь можна, але не раніше ніж через 4 години після препарату. Це мінімальний час, який антибіотики циркулюють у крові, відповідно і є відповіддю на питання, через скільки можна пити після прийому препарату.
У будь-якому випадку в період лікування дозволяється приймати лише невелику дозу спиртного, інакше в організмі почнеться зневоднення, а антибактеріальний препарат виведеться з сечею.
Поєднання спиртного з будь-яким антибактеріальним складом є небезпечним для організму. Розібравшись, через скільки після прийому ліків дозволяється пити алкоголь, можна виключити всі можливі побічні прояви.
Висновки
Міф про несумісність антибіотиків та алкоголю виник у минулому столітті, у своїй існує кілька гіпотез про причини його виникнення. Згідно з однією з них, авторство легенди належить венерологам, які хотіли застерегти своїх пацієнтів від пияцтва.
Існує також припущення, що міф придумали європейські медики. Пеніцилін у 1940-х роках був дефіцитними ліками, а солдати любили випити пиво, яке має сечогінний ефект і виводить препарат з організму.
В даний час доведено, що алкоголь у більшості випадків не позначається на ефективності антибіотиків та не посилює ураження печінки. Якщо активні речовини препарату не вступають у дисульфірам-подібну реакцію з етанолом, вживати спиртне під час лікування можна. Проте слід дотримуватися двох основних правил: не зловживати алкоголем і не запивати ним антибіотик.